Японські числівники: повний розбір від 1 до 100
Японські числівники — це перше, з чим стикається кожен, хто відкриває підручник з японської, і водночас перше, що ламає мотивацію. Система рахунку тут подвійна: є рідні японські слова, а є китайські запозичення, які в японській називають «он’йомі». Вони не дублюють одне одного: для грошей, людей і хвилин працюють різні варіанти. Через це таблиці в інтернеті часто або надто короткі, або перевантажені. Нижче — розбір від 1 до 100 без «води», з прикладами вживання і типовими помилками, які реально зустрічаються у тих, хто вчить японську як другу мову.
Ця стаття підходить тим, хто вже знає азбуку хіраганою і хоче закріпити рахунок, а також тим, хто планує подорож до Японії й хоче сам розібратися в цінниках і часі роботи закладів. Усе пояснено з орієнтацією на українського читача: наголоси, схожість з українськими словами, чому в Японії рахують «четвірками», а не десятками.
Дві системи рахунку: коротко про головне
У японській мови збереглися дві паралельні системи числівників. Перша — це рідні японські слова, так звані «кун’йомі». Вони вживаються для малих чисел від 1 до 10, для днів місяця, для віку маленьких дітей і для лічби предметів у повсяденному житті. Друга система — китайського походження, «он’йомі». Саме вона лежить в основі багатьох складених чисел і використовується з лічильними суфіксами. Наприклад, число «три» в рідній японській системі буде «міц», а в китайській — «сан». І обидва варіанти реально чуються в мовленні щодня. Якщо ви бачите знак «3» на ціннику в магазині, то касир скоріше за все скаже «сан ен», а не «міц ен».
Вибір системи залежить від контексту. Для грошей, місяців, годин і хвилин, а також для поверхів і поверховості забудови майже завжди використовується китайська система. Для кількості людей, для тварин і для дрібних предметів часто чується рідна японська. Плутанина між цими двома системами — нормальна навіть на середньому рівні, тому нижче подано обидві системи паралельно.
| Число | Кун’йомі (рідні) | ||
|---|---|---|---|
| 1 | хітоцу | іті | гроші, місяці, поверхи |
| 2 | футацу | ні | гроші, місяці, поверхи |
| 3 | міц | сан | гроші, місяці, час |
| 4 | ьоццу / йоццу | ші | місяці, гроші, кімнати |
| 5 | іцуцу | го | гроші, місяці, час |
| 6 | муццу | року | гроші, місяці |
| 7 | нанацу | шіті | гроші, місяці, число «7» на автобусах |
| 8 | яццу | хаті | гроші, місяці, число «8» на вокзалах |
| 9 | коконокцу | кю / ку | гроші, місяці |
| 10 | то | дзю | гроші, десятки |
Таблиця показує головне: одна й та сама цифра має два абсолютно різні вимови, і жодна з них не є «правильною» без контексту. Запам’ятати обидва варіанти одразу важко, тому нижче окремо розібрано китайську систему від 1 до 100, а потім — рідну японську для найуживаніших випадків.
Китайська система (он’йомі): від 1 до 100
Китайська система числівників у японській мові побудована за десятковим принципом, але з однією особливістю: число 10, число 100 і число 1000 читаються не так, як можна було б скласти з одиниць. Десять — це «дзю», сто — «хяку», тисяча — «сен». Зверніть увагу: між «дзю» і «дзюіті» немає подвоєння приголосних і пауз, тоді як між «дзю» і «іті» в числі 11 пауза відчувається чітко. Це важливо, тому що в розмовній мові приставки та суфікси часто «злипаються».
| Число | Читання | Транскрипція |
|---|---|---|
| 10 | 十 | дзю |
| 11 | 十一 | дзю-іті |
| 14 | 十四 | дзю-ьон / дзю-ші |
| 20 | 二十 | ні-дзю |
| 25 | 二十五 | ні-дзю-го |
| 30 | 三十 | сан-дзю |
| 44 | 四十四 | ьон-дзю-ьон / сі-дзю-ші |
| 50 | 五十 | го-дзю |
| 67 | 六十七 | року-дзю-шіті / року-дзю-нана |
| 70 | 七十 | шіті-дзю |
| 78 | 七十八 | нана-дзю-хаті |
| 80 | 八十 | хаті-дзю |
| 90 | 九十 | кю-дзю |
| 100 | 百 | хяку |
Зверніть увагу на число 300, 600 і 800: «санбяку», «ропп’яку», «хапп’яку». Тут відбувається чергування приголосних, відоме як «рendaku» (напівдзвінкість): «хяку» після глухого приголосного стає «п’яку», а після сонорного — «бяку». Це правило є типовим джерелом помилок навіть у студентів із рівнем N3-N2, бо воно стосується лише цих трьох чисел і більше ніде в базових числівниках не повторюється. Повний список основних аномалій зібрано у статті про японські числівники у Вікіпедії — там же пояснено походження деяких форм і є порівняння з класичною китайською системою.
Як вживати числівники в мовленні: лічильні суфікси
Суфікси в японській — це не «слова», а спеціальні класифікатори, які приклеюються до числа. Саме число без суфікса вживається рідко, і звучить це так само дивно, як для українського вуха сказати «дві паперу» замість «два аркуші паперу». У японській мові таких класифікаторів понад п’ятдесят, але для побутового спілкування достатньо знати сім-десять основних. Вони змінюють і вимову самого числа: наприклад, «хітофуне» (один корабель), а не «іті-бун» (один хвилина) — це два різні класифікатори.
Для запам’ятовування корисно розділити суфікси за тематикою: люди, довгі та пласкі предмети, книги, дрібні речі, рідина, тварини, машини. У таблиці нижче зібрано ті, з якими найчастіше стикається українець, який вивчає японську з нуля.
| Суфікс | Що рахує | Приклад |
|---|---|---|
| нін | людей | сан-нін — три людини |
| дай | техніку, транспорт | іті-дай — один автомобіль |
| хон | довгі циліндричні предмети | іп-пон — одна пляшка |
| май | пласкі предмети | іті-май — один аркуш |
| цу | дрібні предмети, абстрактні речі | хітоцу — одна штука |
| ко | маленькі кулькоподібні предмети | іп-ко — одне яблуко |
| хай | склянки, чашки | іп-пай — одна чашка |
| до | поїзди, автобуси | ні-до — два потяги |
Зверніть увагу, як змінюється саме число: «хітофуне» (один корабель) має класифікатор фуне, і число 1 у нього читається не «іті», а «хіто». Це одна з головних пасток: форми 1, 2, 4, 7, 9 у купе з певними суфіксами мають власні варіанти, і ці варіанти треба вчити окремо для кожного класифікатора. На практиці учень зазвичай запам’ятовує три-чотири найпотрібніші: люди, транспорт, довгі предмети й дрібні речі. Решта додається в міру потреби.
Числа, години, хвилини: практика з реального життя
Для побутових ситуацій корисно знати три патерни: ціни, час і поверх. У Японії ціни в магазинах завжди оголошуються з суфіксом «ен» — це слово походить від китайського «юань», і читається воно як «ен». Тому «сан-ен» — це 3 єни, «хяку-ен» — 100 єн, «ніхон-ен» — 200 єн. Сума, яку ви почуєте на касі, — це просто число плюс «ен», без жодного додаткового класифікатора. Це спрощує покупки, але на вокзалах і в літаках ви знову зустрінете «дай» і «рен» — це суфікси для квитків.
Години в Японії рахують від 1 до 12 двічі на добу, без розрізнення AM/PM. Замість цього японці часто кажуть «го-дзен» (ранок) або «го-го» (після обіду). Хвилини читаються за тією ж китайською системою: «іпп’юн» (1 хвилина), «ні-фун» (2 хвилини), «сан-пун» (3 хвилини). Тут число 1 і 2 мають свої форми: «іп-» і «ні-», а далі йде стандартне «сан», «ьон», «го». Третя година ночі буде «сан-дзі», і цифра 3 у ній читається як «сан», а не «міц», бо це час, а не кількість предметів.
- Ціна 350 єн: сан-бяку-го-дзю-ен
- Ціна 420 єн: ьон-няку-ні-дзю-ен
- 7:45 ранку: сіті-дзі йон-дзю-го-фун
- 8:20 вечора: хаті-дзі ні-дзю-пун (або «хаті-дзі хан» — половина дев’ятої)
- 4 людина: ьо-нін (число 4 тут читається як «ьо» через суфікс «нін»)
Ці приклади — саме ті, які чуються в кафе і магазинах Токіо та Осаки. Запам’ятайте форму «хан» — це скорочення для «половина» і вживається лише з хвилинами. «Сан-дзі хан» — це рівно 3:30. В українській мові аналогом буде «пів на четверту», тільки японці кажуть «3:30» буквально.
Типові помилки і як їх уникнути
Перша помилка — використовувати «ші» для числа 4 скрізь. «Ші» — це китайське читання, яке вживається для місяців, грошей і годин. Але число 4 у складі чисел 40, 400 і 4000 у деяких випадках читається як «ьон»: «ьон-дзю» (40), «ьон-няку» (420), «ьон-сен» (4000). Це пов’язано з тим, що саме слово «ші» співзвучне з ієрогліфом смерті в японській, і в деяких контекстах його уникають. На практиці це «уникання» працює непослідовно: у ліфтах ви побачите «ьон-кай» (4-й поверх), а в магазинах — «ші-ен» (4 єни). Звикайте до обох варіантів одразу, інакше будете губитися.
Друга помилка — плутанина між «хаті» і «хацу». «Хаці» — це число 8, «хацу» — це суфікс для паличок, голок і парасольок. Кажучи «хацу», ви маєте на увазі не число, а лічильник. Тому «хаті-бон» — це 8 пляшок, а «хап-пон» — це 8 олівців. Число одне, суфікс інший, вимова інша. Аналогічно «кьо» і «ко»: «кьо» — це число в контексті «цього», а «ко» — суфікс для маленьких кульок.
- Не плутайте «го» (5) і «го» (мовлення): контекст вирішує все.
- Пам’ятайте про «рен» і «рен»-суфікси: для аркушів паперу, для речей на тарілці і для деяких абстрактних понять.
- Не кажіть «дзю го» для числа 15: правильно «дзю го», де «дзю» — десять, «го» — п’ять, і між ними коротка пауза, яка зникає у швидкому мовленні.
- Для дат у місяці використовуйте суфікс «ніті»: 7 березня — «ші-гацу нана-ніті».
Третя помилка — ігнорування «рendaku». Це явище, при якому початковий приголосний суфікса стає дзвінким після «н». Наприклад, «хіто-рі» (один лист) і «фута-рі» (дві людини) — це не випадкові форми, а наслідок того самого правила. В українській мові аналогом буде вимова «дзьоб» як «дзьоб», а не «дзёб». Для японської це правило не універсальне, але дуже часте, і його значною мірою треба просто запам’ятати.
Де ще зустрічаються числівники: номери автобусів, поїздів, літаків
Японська транспортна система — це окремий світ числівників. Номери поїздів JR (Japan Railways) часто мають три цифри, і кожна з них оголошується окремо, без «хяку» чи «сен». Наприклад, поїзд «815» — це «хаті-іті-ґо», а не «хапп’яку-іті-дзю-ґо». Те саме стосується номерів автобусів, де часто додають суфікс «ґо» (номер). Авіакомпанії читають рейси як «ґо» з номером: ANA Flight 105 — «ANA ічі-мару-ґо», хоча в розмовній мові часто скорочують до «ANA хяку-ґо».
Якщо ви подорожуєте Японією, ви будете чути числа в десятках ситуацій: ціни в автоматах з продажу квитків, номер вашої кімнати в готелі, кількість хвилин до наступного поїзда, номер черги в ресторані. У всіх цих випадках використовується китайська система. Лише в рідкісних побутових ситуаціях — наприклад, коли касир питає «скільки штук вам покласти?» — ви почуєте «кун’йомі». Тому для подорожі вистачить базової китайської системи до 100 і знання десяти найуживаніших суфіксів.
Великі числа і грошові суми
Після 1000 система стає простішою. Тисяча — «сен», дві тисячі — «ні-сен», три тисячі — «сан-сен», десять тисяч — «іті-ман». Зверніть увагу: десять тисяч — це не «дзю-сен», а «іті-ман». Це пов’язано з тим, що в Японії традиційно рахунок вівся не десятками тисяч, а десятками тисяч («ман»). Мільйон — «хяку-ман», десять мільйонів — «сєн-ман». Для банківських операцій і податкових декларацій ця різниця принципова.
Суми в єнах на цінниках зазвичай подаються без коми: «3500» — це «сан-зен-ґо-хяку-ен». Іноді цифра пропускається: «3500» може бути записана як «35 × 100», тобто «сан-ґо-б’яку-ен». Це скорочення зустрічається в оголошеннях про знижки і в деяких торгових автоматах, де показник обмежений чотирма цифрами. Для туриста це рідко створює проблему, бо касир завжди назве повну суму вголос.
Українським читачам, які вже вивчали китайську, буде дещо простіше: японські «он’йомі» запозичені саме з класичної китайської, тож «сан», «го», «дзю» — це ті самі слова, що й у мандаринській вимові. Тим, хто вивчав корейську, теж буде легше, бо корейські числівники побудовані за тією ж моделлю, хоча вимова і значно відрізняється. Для всіх інших найкращий шлях — вивчити спочатку числа від 1 до 10 у китайській системі, потім десятки, потім сотні, і тільки потім переходити до рідної японської. Такий порядок збігається з тим, як числа вводять у підручниках серії «Minna no Nihongo» і «Genki».
Читайте також:
Часті запитання (FAQ)
Чому в японській мови дві системи числівників і яка з них головна?
Обидві системи рівноправні. Китайська («он’йомі») використовується для грошей, часу, місяців і поверхів. Рідна японська («кун’йомі») — для малих чисел, днів місяця і лічби окремих предметів. Для базового спілкування важливіше знати китайську.
Як правильно сказати «чотири» в японській: «ші» чи «ьон»?
Залежить від контексту. Для грошей, місяців і годин використовується «ші». Для поверхів, кімнат і в складі чисел 40, 400 часто чується «ьон». У ліфтах і готелях зазвичай «ьон-кай» (4-й поверх), у магазинах — «ші-ен» (4 єни).
Чи є в японській відмінювання числівників за родом і відмінком?
Ні. Японські числівники не змінюються за родом, числом чи відмінком. До них додаються суфікси, які вказують на тип предмета, але самі цифри залишаються незмінними. Це робить систему простішою за українську, де «один», «одна», «одно» відрізняються.
Як рахують хвилини в японській мові?
Хвилини читаються за китайською системою. 1 хвилина — «іпп’юн», 2 — «ні-фун», 3 — «сан-пун», 5 — «го-фун», 10 — «дзюпп’юн». Скорочення «хан» означає половину години: «сан-дзі хан» — це 3:30.
Скільки суфіксів-класифікаторів потрібно знати на початковому рівні?
Для базового спілкування достатньо десяти: «нін» (люди), «дай» (техніка), «хон» (довгі предмети), «май» (пласкі предмети), «цу» (дрібні речі), «ко» (маленькі круглі), «хай» (чашки), «ен» (гроші), «кай» (поверхи), «нен» (роки). Решта додаються в міру потреби.
Чи є в японській рахунок «четвірками», як це буває в культурі?
Ні, побутова система числівників — десяткова. Поділ на «четвірки» зустрічається лише в деяких традиційних рахівницях і в окремих сталих виразах. У повсякновенному житті японці рахують так само, як і європейці: 1, 2, 3, 4 і далі.
Як швидко вивчити числівники від 1 до 100?
Найефективніше — розбити на блоки: 1-10, 11-20, 21-30 і так до 100. Кожен блок треба промовляти вголос і записувати. На 20 чисел у день через тиждень буде автоматичне відтворення. Додатково варто відразу вчити суфікси для «людей» і «предметів», бо без них число в реченні не звучить.
Чи варто вчити спочатку китайську чи рідну японську систему?
Для тих, хто планує подорож або базове спілкування, — китайську. Вона покриває 80% ситуацій: ціни, час, дати, номери. Рідна японська потрібна для лічильних конструкцій типу «хітоцу», «футацу» і вживається значно рідше за межами розмов про дрібні предмети і вік малюків.
Залишити відповідь